Музей Боде (Bode museum)
Музей Боде (Bode-Museum) — художній музей у складі ансамблю Музейного острова в Берліні, в якому розміщуються експозиції Скульптурного зібрання, Музею візантійського мистецтва та Монетного кабінету. 17 жовтня 2006 року музей відкрився після шестирічної реставрації.
Ідея створення музею мистецтва в Берліні виникла 1871 року при кайзерівському дворі серед оточення кронпринца, а згодом німецького імператора Фрідріха III. Пропозиції щодо музею були представлені Вільгельмом фон Боде. З 1897 по 1904 роки під керівництвом надвірного архітектора Ернста фон Іне та завідувача будівництва Макса Газака було споруджено музейну будівлю для зібраної Боде колекції скульптури та живопису, початок якій поклали кунсткамери курфюрстів Бранденбурзьких. Музей відкрився 18 жовтня 1904 року, в день народження померлого в 1888 році Фрідріха III.
Будівля в стилі необароко розташована на північно-східному краю Музейного острова на ділянці розміром 6 000 м², що має форму неправильного трикутника. Незважаючи на це просторове обмеження, архітекторові вдалося спорудити будівлю з куполом над входом, що створює враження споруди, яка має форму абсолютно симетричного та рівнобедреного трикутника із закругленою вершиною. З берегами Шпрее вхід до музею з'єднують два мости через обидва рукави річки. Будівля оброблено пісковиком. Квадровий цоколь з вікнами та два верхні поверхи, що розділені коринфськими напівколонами та ризалітами з фронтонами, здається, ніби виросли просто з води. Алегоричні зображення видів мистецтв та знаменитих центрів мистецтва на аттиках виконані скульпторами Августом Фогелем та Вільгельмом Відеманом. Декілька поперечних корпусів музейного будинку утворюють п'ять внутрішніх дворів. За фоє починається низка приміщень, що утворює центральну вісь будівлі: Великий купольний зал з широкими прольотами сходів та гальванопластичною копією кінної статуї Великого курфюрста роботи Андреаса Шлютера (1904); за ним розташований Зал Камеко зі статуями, що колись прикрашали дах спорудженої тим же Шлютером Вілли Камеко, яка не збереглася, а раніше знаходилася на розташованій неподалік вулиці Доротеенштрассе; далі відвідувачі опиняються в базиліці, спорудженій в стилі італійського Ренесансу з релігійними скульптурами в бічних каплицях — поліхромними, покритими глазур'ю теракотами Луки делла Роббіа та вівтарем Воскресіння Христове з Флоренції; завершує цей ряд приміщень Малий купольний зал зі сходами в стилі рококо і мармуровими статуями Фрідріха Великого та п'яти його генералів. У цій анфіладі представницьких залів колись проходили урочистості, на які запрошувалися придворні та меценати з середовища заможного бюргерства.
У власне виставкових залах Боде розмістив герметичні, закінчені ансамблі зі скульптур, картин, предметів меблів та декоративно-ужиткового мистецтва, як то було прийнято в приватних колекціях в будинках великої буржуазії. При цьому Боде виконував волю колекціонерів і банкірів Адольфа Тіма та Джеймса Сімона, які продали свої експонати для музею за символічну ціну, але наполягали на тому, аби вони були виставлені не тематично, а за колишніми власниками. . Їх доповнюють внутрішні архітектурні деталі: портали, мармурові арки, кесонові стелі, каміни та вівтарі, які Боде придбав для нової будівлі музею в Італії. Декор цих залів за задумом Боде повинен був наближати відвідувачів музею до атмосфери минулого. Своїми «стильовими залами», де експонати підбиралися за історичними періодами, Вільгельм фон Боде слідував музейно-педагогічній концепції, яку поклав в основу своєї музейної будівлі по сусідству — Бранденбурзького музею — Людвіг Гофман.
На згадку про Фрідріха III музей отримав назву «Музей кайзера Фрідріха». Під час Другої світової війни будівля музею постраждала, але менше, ніж інші музейні приміщення острова. Проте лише 1951 року музей Боде був накритий імпровізованим дахом, який мав захистити будівлю від подальшого руйнування. Після війни з 1945 року музей носив назву «Музей на Купферграбені». 1 березня 1956 року тодішній міністр култтури НДР Йоганнес Бехер оголосив про перейменування музею на честь свого зачинателя та першого директора. Тут розташовувався Єгипетський музей та зібрання папірусів, Музей первісної та ранньої історії, картинна галерея, Скульптурне зібрання та Монетний кабінет.
Ідея створення музею мистецтва в Берліні виникла 1871 року при кайзерівському дворі серед оточення кронпринца, а згодом німецького імператора Фрідріха III. Пропозиції щодо музею були представлені Вільгельмом фон Боде. З 1897 по 1904 роки під керівництвом надвірного архітектора Ернста фон Іне та завідувача будівництва Макса Газака було споруджено музейну будівлю для зібраної Боде колекції скульптури та живопису, початок якій поклали кунсткамери курфюрстів Бранденбурзьких. Музей відкрився 18 жовтня 1904 року, в день народження померлого в 1888 році Фрідріха III.
Будівля в стилі необароко розташована на північно-східному краю Музейного острова на ділянці розміром 6 000 м², що має форму неправильного трикутника. Незважаючи на це просторове обмеження, архітекторові вдалося спорудити будівлю з куполом над входом, що створює враження споруди, яка має форму абсолютно симетричного та рівнобедреного трикутника із закругленою вершиною. З берегами Шпрее вхід до музею з'єднують два мости через обидва рукави річки. Будівля оброблено пісковиком. Квадровий цоколь з вікнами та два верхні поверхи, що розділені коринфськими напівколонами та ризалітами з фронтонами, здається, ніби виросли просто з води. Алегоричні зображення видів мистецтв та знаменитих центрів мистецтва на аттиках виконані скульпторами Августом Фогелем та Вільгельмом Відеманом. Декілька поперечних корпусів музейного будинку утворюють п'ять внутрішніх дворів. За фоє починається низка приміщень, що утворює центральну вісь будівлі: Великий купольний зал з широкими прольотами сходів та гальванопластичною копією кінної статуї Великого курфюрста роботи Андреаса Шлютера (1904); за ним розташований Зал Камеко зі статуями, що колись прикрашали дах спорудженої тим же Шлютером Вілли Камеко, яка не збереглася, а раніше знаходилася на розташованій неподалік вулиці Доротеенштрассе; далі відвідувачі опиняються в базиліці, спорудженій в стилі італійського Ренесансу з релігійними скульптурами в бічних каплицях — поліхромними, покритими глазур'ю теракотами Луки делла Роббіа та вівтарем Воскресіння Христове з Флоренції; завершує цей ряд приміщень Малий купольний зал зі сходами в стилі рококо і мармуровими статуями Фрідріха Великого та п'яти його генералів. У цій анфіладі представницьких залів колись проходили урочистості, на які запрошувалися придворні та меценати з середовища заможного бюргерства.
У власне виставкових залах Боде розмістив герметичні, закінчені ансамблі зі скульптур, картин, предметів меблів та декоративно-ужиткового мистецтва, як то було прийнято в приватних колекціях в будинках великої буржуазії. При цьому Боде виконував волю колекціонерів і банкірів Адольфа Тіма та Джеймса Сімона, які продали свої експонати для музею за символічну ціну, але наполягали на тому, аби вони були виставлені не тематично, а за колишніми власниками. . Їх доповнюють внутрішні архітектурні деталі: портали, мармурові арки, кесонові стелі, каміни та вівтарі, які Боде придбав для нової будівлі музею в Італії. Декор цих залів за задумом Боде повинен був наближати відвідувачів музею до атмосфери минулого. Своїми «стильовими залами», де експонати підбиралися за історичними періодами, Вільгельм фон Боде слідував музейно-педагогічній концепції, яку поклав в основу своєї музейної будівлі по сусідству — Бранденбурзького музею — Людвіг Гофман.
На згадку про Фрідріха III музей отримав назву «Музей кайзера Фрідріха». Під час Другої світової війни будівля музею постраждала, але менше, ніж інші музейні приміщення острова. Проте лише 1951 року музей Боде був накритий імпровізованим дахом, який мав захистити будівлю від подальшого руйнування. Після війни з 1945 року музей носив назву «Музей на Купферграбені». 1 березня 1956 року тодішній міністр култтури НДР Йоганнес Бехер оголосив про перейменування музею на честь свого зачинателя та першого директора. Тут розташовувався Єгипетський музей та зібрання папірусів, Музей первісної та ранньої історії, картинна галерея, Скульптурне зібрання та Монетний кабінет.
